apteka.dobraya
aptekadobray@gmail.com
  • 35000грн.

Сутент 50мг сунітініб 28 капсул

50 мг Сутент, ціна на препарат в аптеці нижче.

Сутент (Sutent) 50 мг, капсули. Виробник Pfrizer Inc (Італія). Протипухлинний препарат. Інгібітор протеїнтірозінінази.

Препарат містить сунітініб у формі малату.

Призначений для лікування пухлин травного тракту і раку нирок пізньої стадії. Належить до так званих таргетних препаратів. Зупиняє зростання кровоносних судин, які живлять пухлину. Даний препарат ефективно зменшує пухлину та уповільнює прогресування раку нирок у багатьох випадках.

Променювання препаратом повинно проводитися під пильною увагою лікаря, який має досвід лікування метастазуючої форми світлоклітинного раку нирки або стромальних пухлин травного тракту.

Найчастішими побічними ефектами є зниження кількості еритроцитів та лейкоцитів у крові, нудота, діарея, зміни на шкірі, можлива зміна кольору волосся, ранки у ротовій порожнині, слабкість.


Cутент 50мг ціна, опис, дозування, побічні відгуки споживачів.


Сунітініб: діюча речовина

Склад та форма випуску:

капс. 12,5 мг блістер № 28

капс. 12,5 мг фл. № 30

Сунітініб 12,5 мг

капс. 25 мг блістер № 28

капс. 25 мг фл. № 30

Сунітініб 25 мг

капс. 50 мг блістер № 28

капс. 50 мг фл. № 30

Сунітініб 50 мг

Препарат містить сунітініб у формі малату.Інші інгредієнти: Вміст капсули: маніт (Е421), натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, вода очищена; капсула: титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний, желатин; для капсул 25 мг та 50 мг додатково - заліза оксид чорний, заліза оксид жовтий (Е172).


Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка. Сунітініб одночасно пригнічує множинні рецептори тирозинкінази (RTKs), що беруть участь у зростанні пухлини, патологічному ангіогенезі, а також метастазуванні раку. Сунітініб був розроблений як активний інгібітор рецептора тромбоцитарного фактора росту (PDGFα та PDGFß), рецептора судинного ендотеліального фактора росту (VEGFR1, VEGFR2 і VEGFR3), рецептора фактора росту стовбурових клітин (KIT), рецептора Fms-подібної ти колонієстимулюючого фактора (CSF-1R), а також рецептора нейротропного фактора гліальних клітин (RET). Інгібування активності цих RTKs сунітінібом було виявлено за допомогою біохімічного та клітинного аналізу, а інгібування функції – за допомогою аналізу клітинної проліферації. Основний метаболіт має подібну активність, порівнянну з активністю сунітінібу, що було підтверджено в результаті біохімічного та клітинного аналізу. Виявлено також здатність інгібувати зростання пухлини, викликати її регресію та/або регресію метастазів пухлин у ряді моделей раку. Сутент продемонстрував здатність інгібувати зростання пухлинних клітин, що експресують неправильно регульовані мішені RTK (PDGFR, RET або KIT) in vitro i PDGFRß- і VEGFR2-залежний пухлинний ангіогенез in vivo.Клінічну безпеку та ефективність Сутенту ), рефрактерними до лікування іматинібом (прогресування захворювання під час або після лікування іматинібом) або при непереносимості іматинібу (пацієнти, у яких відзначалася значна інтоксикація під час лікування, яка перешкоджала подальшому продовженню терапії); а також при лікуванні пацієнтів з метастазуючою формою світлоклітинного раку нирки. Стромальні пухлини травного тракту У процесі дослідження у пацієнтів із СОПТ після неефективного лікування іматинібом внаслідок його непереносимості або рефрактерності до нього, які перорально приймали Сутент у дозі 50 мг 1 раз на добу за схемою «4/2», зафіксовано збільшення середнього часу на початок прогресування захворювання (ТТР), загальної виживання (OS), зменшення вдвічі ризику смерті. Виживання без прогресування захворювання (PFS) становило 27,9 тиж. PFS у хворих, які приймали Сутент, збільшилася вдвічі. У вторинній кінцевій точці дослідження частота об'єктивної відповіді на лікування в групі пацієнтів, яка отримувала лікування Сутентом, була в 4 рази вищою, ніж у групі, яка отримувала терапію інтерфероном альфа. Результати лікування були проаналізовані за допомогою шкал якості життя оцінки терапії раку (FKSI-DRS), загальна функціональна оцінка терапії раку (FACT-G), шкала фізичного благополуччя (PWB), соціального/сімейного благополуччя (SWB), емоційного благополуччя (EWB), функціонального благополуччя (FWB)). У пацієнтів, які застосовували Сутент, індекси наведених вище шкал демонстрували статистично кращі показники. Форма метастазуючого світлоклітинного раку нирки, рефрактерна до терапії цитокінами. інтерфероном альфа). Пацієнтам призначали Сутент перорально у початковій дозі 50 мг протягом 4 тижнів поспіль, потім робили двотижневу перерву для досягнення повного циклу 6 тижнів (режим за схемою лікування «4/2»). У цьому клінічному випробуванні ступінь об'єктивної відповіді лікування становила 36,5%, а ТТР становило 37,7 нед. В іншому дослідженні оцінку ефективності та безпеки препарату Сутент проводили у пацієнтів з метастазуючим світлоклітинним раком нирки, рефрактерним до базисної терапії цитокінами; у пацієнтів, які приймали Сутент принаймні в дозі 50 мг за схемою лікування 4/2 протягом дослідження, ORR становив 35,8%. Середніх показників ТТР, PFS, DR (тривалість) та OS досягнуто не було. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність сунітінібу. Розподіл Зв'язування сунітінібу та його активного метаболіту з білками плазми крові людини становить 95 і 90% відповідно, причому ступінь зв'язування не залежить від концентрації речовини в межах 100-4000 нг/мл. Здається обсяг розподілу сунитиниба був значним - 2230 л, що вказує на його розподіл у тканинах. У дозовому діапазоні 25-100 мг значення AUC і Сmax у плазмі збільшувались пропорційно дозі. Метаболізм Сунітініб метаболізується переважно за участю CYP 3A4, ферменту цитохрому Р450, що утворює його основний активний метаболіт, який потім метаболізується CYP 3A4. На основний активний метаболіт припадає 23-37% усієї активності препарату. Розраховані в умовах in vitro значення константи Kj для всіх ізоформ цитохрому Р450 (CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2B6, CYP 2С8, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 2D6, CYP 4E , що сунітініб та його первинний активний метаболіт не мають здатності до будь-яких клінічно значущих міжмедикаментозних взаємодій з препаратами, які можуть метаболізуватися цими ферментами.Елімінація Екскреція здійснюється в основному з калом (61%). Нирками виводиться сумарно до 16% незміненого препарату та його метаболітів від введеної дози. В експериментах з використанням радіоактивної мітки, сунітініб та його основний активний метаболіт визначали в плазмі крові, сечі та калі в 91,5; 86,4 та 73% відповідно. Вторинні метаболіти були виявлені в сечі та калі, але не були виявлені у плазмі крові. Кліренс після одноразового перорального прийому препарату становив 34-62 л/год з міжіндивідуальними коливаннями значень до 40%. відповідно. У діапазоні доз від 25 до 100 мг значення AUC та Сmax у плазмі крові збільшуються пропорційно дозі препарату. При повторному щоденному прийомі сунітінібу за рахунок кумуляції його концентрація підвищується в 3-4 рази, а його основний метаболіт - в 7-10 разів. Рівноважні концентрації сунітінібу та його основного активного метаболіту в крові досягаються протягом 10-14 днів. До 14 дня сумарна концентрація сунітінібу та його основного активного метаболіту в плазмі крові досягає 62,9–101 нг/мл, що є цільовою концентрацією, обчисленою відповідно до даних доклінічних досліджень щодо інгібування фосфорилювання рецептора в умовах in vitro та результатів досліджень з гальмування росту пухлин in vivo. При повторному щоденному прийомі або проведенні повторних циклів у досліджуваних дозах не спостерігалося значних змін у фармакокінетиці сунітінібу та його основного активного метаболіту. У всіх пацієнтів із солідними пухлинами та у здорових добровольців спостерігалася подібна фармакокінетика. Відповідно до результатів фармакокінетичного популяційного аналізу демографічних даних, немає необхідності в корекції дози препарату залежно від віку, маси тіла, кліренсу креатиніну, раси, статі пацієнта або його оцінки ECOG.Особливі групи пацієнтів Печінкова недостатність. Сунітініб та його основний активний метаболіт піддаються метаболізму головним чином у печінці. Системна експозиція після одноразового прийому Сутенту була однакова у пацієнтів з легким (клас А по Чайлд-П'ю) та помірно вираженим (клас В по Чайлд-П'ю) ступенем печінкової недостатності порівняно зі здоровими пацієнтами. Застосування Сутенту у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас С по Чайлд-П'ю) не вивчалося. Ниркова недостатність. Застосування Сутенту у пацієнтів з нирковою недостатністю, у яких рівень креатиніну плазми вдвічі перевищує нормальний рівень, не вивчалося. Результати популяційного фармакокінетичного аналізу продемонстрували, що при кліренсі креатиніну в межах 42-347 мл/хв фармакокінетика Сутенту не змінюється. Електрофізіологічні показники серцевої діяльності. Подовження інтервалу QT на ЕКГ вивчалося у пацієнтів віком 20–87 років із запущеною формою раку. При терапевтичних концентраціях препарату в плазмі максимальна зміна інтервалу Q-Tc порівняно з вихідним рівнем становила 9,6 мс. При концентраціях у плазмі крові, що вдвічі перевищували терапевтичні, максимальне відхилення тривалості інтервалу Q-Tc від вихідного рівня становило 15,4 мс. Моксифлоксацин, що застосовувався як контроль у дозі 400 мг, викликав подовження інтервалу QTc порівняно з вихідним рівнем на 5,6 мс. У жодному разі зміни тривалості інтервалу QT не перевищували другого ступеня вираженості. Випадки розвитку серцевих аритмій не спостерігались.


Показання:

стромальні пухлини травного тракту у пацієнтів з неефективністю або непереносимістю попереднього лікування іматинібу мезилатом. Раніше нелікована поширена та/або метастазуюча форма світлоклітинного раку нирки (нирковоклітинної карциноми).


Застосування:

Лікування препаратом повинно проводитися лікарем, що має досвід лікування метастазуючої форми світлоклітинного раку нирки або стромальних пухлин травного тракту. Ефективність терапії препаратом оцінюють за допомогою таких показників: час до початку прогресування пухлини; підвищення показників виживання при зазначених пухлинах; ступеня об'єктивної відповіді на лікування. Доза Сутенту, що рекомендується, для щоденного перорального прийому становить 50 мг; препарат приймають протягом 4 тижнів поспіль, потім роблять перерву на 2 тижні (схема лікування «4/2»). Повний цикл лікування становить 6 тижнів. Сутент приймають незалежно від їди. Якщо прийом препарату пропущено, не слід подвоювати дозу препарату. Наступного дня препарат приймають у звичайній дозі. Корекція режиму дозування Дозу препарату коригують з урахуванням індивідуальної переносимості та безпеки. При необхідності її поступово підвищують на 12,5 мг із мінімальної щоденної дози 25 мг до максимальної 87,5 мг на добу. Слід уникати одночасного застосування сунітінібу з таким потужним індуктором ферменту CYP 3A4, як рифампіцин. Якщо уникнути такої комбінації неможливо, пацієнту може знадобитись поетапне підвищення дози Сутенту на 12,5 мг. Клінічний ефект та переносимість підлягають ретельному контролю. Слід уникати одночасного застосування сунітінібу з таким потужним інгібітором CYP 3A4, як кетоконазол. Якщо призначення такої комбінації необхідне, пацієнтам може знадобитися зниження дози Сутенту з урахуванням переносимості та клінічної ефективності терапії. Рекомендується застосовувати альтернативний препарат, що не має такого впливу або має мінімальну здатність до індукції або інгібування активності CYP 3A4. Відповідно до результатів фармакокінетичного популяційного аналізу демографічних даних, вік, маса тіла, кліренс креатиніну, расова належність онкологів (ECOG) не впливає на фармакокінетику препарату і не вимагає будь-якої корекції дозування. Застосування препарату у пацієнтів похилого віку: у ході клінічних випробувань препарату Сутент приблизно 34% осіб віком від 65 років або старше. Істотних відмінностей у безпеці та ефективності препарату у пацієнтів цієї групи і молодших пацієнтів відзначено не було. печінки корекції дози не потрібно. Застосування сунітінібу у хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалося. Ниркова недостатність: клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю та рівнем креатиніну в сироватці крові, що в 2 рази перевищує нормальний рівень, не проводилося. У пацієнтів з рівнем креатиніну, що не перевищує зазначені межі, корекція дози не потрібна.


Протипоказання:

підвищена чутливість до сунітінібу малату або до будь-якого іншого компонента препарату.


Побічні ефекти:

найбільш клінічно значущими побічними ефектами, зумовленими застосуванням препарату Сутент у пацієнтів із солідними пухлинами, були такі: тромбоемболія легеневої артерії (1%), тромбоцитопенія (1%), кровотеча з пухлини (0,9%), фебрильна нейтропенія (0,4%) та підвищення рівня АТ (0,4%).Венозна тромбоемболія У дослідженні 3 фази у пацієнтів із СОПТ випадки венозного тромбозу були зареєстровані у 7 (3%) пацієнтів. У 5 їх відзначався тромбоз глибоких вен III ступеня, а й у інших — I і II ступеня. 4 із 7 пацієнтів припинили лікування після першого діагностування тромбозу глибоких вен. У 7 (2%) пацієнтів з раніше нелікованою формою метастазного світлоклітинного раку нирки, які приймали Сутент, і у 4 (2%) пацієнтів з формою метастазованого світлоклітинного раку нирки, рефрактерного до терапії цитокінами, відзначали прояви венозної тромбоемболії. У 6 пацієнтів було відзначено тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). Лікування було припинено в одного пацієнта; корекція дози була потрібна в одному з цих випадків. У пацієнтів з раніше нелікованою формою метастазного світлоклітинного раку нирки, які застосовували інтерферон-альфа, у 6 (2%) діагностовано випадки венозної тромбоемболії (у 1 пацієнта (<1%) – тромбоемболія глибоких вен ІІІ ступеня, у 5 пацієнтів (<1%) ) - ТЕЛА, з них в одного пацієнта - І ступеня, у чотирьох - IV ступеня). У жодному разі не вимагалося повного припинення лікування препаратом, однак у кількох випадках виникла потреба у зниженні дози препарату або тимчасового припинення терапії. Після відновлення лікування у цих пацієнтів емболії легеневої артерії не спостерігалося. Пов'язані з лікуванням носові кровотечі відзначалися у 8% пацієнтів із солідними пухлинами. Носові кровотечі були найбільш поширеними побічними ефектами, про які повідомлялося приблизно у 50% випадків у пацієнтів із солідними пухлинами, з крововиливами в анамнезі. У жодному з цих випадків кровотеча не була серйозною. Епілептичні напади реєструвалися у пацієнтів із рентгенологічно підтвердженими метастазами у головний мозок. У пацієнтів з підтвердженим рентгенологічним синдромом оборотної задньої лейкоенцефалопатії (СОЗЛ) епілептичні напади були поодинокими (<1%). Найбільш поширені, пов'язані з лікуванням, побічні явища (що розвиваються не менше ніж у 20% пацієнтів) будь-якого ступеня тяжкості: стомлюваність; шлунково-кишкові порушення, такі як діарея, нудота, диспепсія, блювання, стоматит; зміна кольору шкіри; дисгевзія та анорексія. У пацієнтів з солідними пухлинами поширеними побічними ефектами, пов'язаними з лікуванням, були стомлюваність, підвищення АТ, нейтропенія III ступеня за шкалою максимальної тяжкості і зростання активності ліпази — побічний ефект IV ступеня тяжкості, що виникає найчастіше. Шкіра та тканини у 30% пацієнтів була зміна кольору шкіри (жовтий), можлива внаслідок вмісту активних компонентів. Пацієнтів також слід попереджати про можливу депігментацію шкіри та волосся внаслідок лікування Сутентом. Інші ймовірні дерматологічні ефекти: сухість, витончення і поява тріщин на шкірі, бульбашки і поодинокі висипання на долонях рук і підошвах. нудота, діарея, диспепсія, блювання, стоматит. Необхідне проведення підтримуючої терапії при побічних реакціях з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи прийом протиблювотних та антидіарейних засобів. або подразнення слизової ротової порожнини було відмічено приблизно у 14% випадків побічних ефектів; дисгевзія (порушення смаку) – приблизно у 28% пацієнтів. Крововиливи (кровотечі) Приблизно у 2% пацієнтів із СОПТ спостерігалися пов'язані з лікуванням пухлинні крововиливи (кровотечі). Кровотечі можуть виникати раптово і у пацієнтів з пухлинами легень можуть виявлятися у вигляді тяжких, небезпечних для життя кровохаркань або легеневих кровотеч. У клінічному дослідженні застосування препарату Сутент у групі пацієнтів з метастатичним недрібноклітинним раком легень (НМКРЛ) випадки фатальних легеневих кровотеч були зареєстровані у 2 пацієнтів. В обох пацієнтів гістологічно підтверджено діагноз плоскоклітинного раку, тому препарат Сутент не слід застосовувати пацієнтами з НМКРЛ. У пацієнтів, які одержують терапію Сутентом для лікування раніше не лікованого метастатичного світлоклітинного раку нирки у 28% виникли випадки кровотечі, порівняно з 7% у пацієнтів, які застосовують інтерферон-альфа. У 7 (1,9%) пацієнтів, які одержують Сутент, кровотечі внаслідок лікування були 3-го класу і вище (Grade >3). . Для оцінки кровотечі слід проводити визначення показників гемограми (кількість всіх формених елементів крові) та проводити соматичне обстеження. У цій групі пацієнтів дозу Сутенту було знижено або тимчасово відмінено приблизно у 2,7% пацієнтів. Значне підвищення артеріального тиску (>200 мм рт. ст. систолічне, >110 мм рт. ст. діастолічне) спостерігалося у 4,7% пацієнтів цієї групи. АГ, пов'язана із застосуванням препарату сунітініб, була виявлена у 24% пацієнтів з попередньо нелікованим метастатичним світлоклітинним раком нирки, порівняно з 1% у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном-альфа. Тяжкі форми артеріальної гіпертензії виникали у 5% пацієнтів з раніше не лікованим раком, які отримували Сутент і у 1% пацієнтів, які отримують інтерферон-альфа. До початку лікування необхідно провести скринінг на наявність підвищеного артеріального тиску і далі проводити пацієнтами відповідний моніторинг. Рекомендується тимчасова перерва в лікуванні для пацієнтів зі значним підвищенням артеріального тиску, що не піддається медикаментозній корекції. Лікування можна відновити після відновлення контролю над рівнем артеріального тиску. Також повідомляли про зниження вмісту тромбоцитів III та IV ступенів тяжкості у 4 та 0,5% пацієнтів відповідно. Вищеописані побічні явища були нечастими, зазвичай оборотними і припинення лікування при цьому не вимагалося. На початку кожного циклу лікування Сутентом пацієнтам слід проводити розгорнуте дослідження крові. СОПТ, які приймають Сутент, 4% пацієнтів з цитокін-рефрактерним метастатичним світлоклітинним раком нирки та 2% пацієнтів із групи плацебо. Це зниження фракції викиду лівого шлуночка не прогресувало і, як правило, зникало при продовженні лікування. У одного пацієнта (<1%), який одержує препарат, був встановлений діагноз серцевої недостатності застійного генезу. із групи плацебо. У всіх пацієнтів було діагностовано СОПТ. Зв'язок, якщо такий і існує, між інгібуванням рецептора тирозинкінази (RTK) і серцевою функцією залишається нез'ясованим. аортокоронарне шунтування та шунтування периферичних артерій, застійна серцева недостатність, цереброваскулярні порушення або транзиторна ішемічна атака, ТЕЛА), були виключені з дослідження із застосування сунітінібу. Залишається нез'ясованим, чи пов'язаний із застосуванням препарату розвиток у таких хворих на побічні ефекти з боку серцево-судинної системи. Лікарю необхідно оцінити потенційний ризик розвитку, наведених вище ускладнень та користі від застосування препарату. Дану групу пацієнтів необхідно спостерігати з метою виявлення ознак та симптомів розвитку серцевої недостатності. Необхідно також оцінити вихідний рівень фракції викиду лівого шлуночка та періодично визначати його протягом проведення лікування сунітінібом. У пацієнтів, які не мають факторів ризику серцево-судинних захворювань, слід визначати вихідний рівень фракції викиду лівого шлуночка. При клінічній маніфестації застійної серцевої недостатності рекомендовано припинити застосування препарату. Якщо фракція викиду у пацієнтів без клінічних ознак застійної серцевої недостатності становить <50% і >20%, то слід зменшити дозу або тимчасово припинити прийом Сутенту. Q-Tc F (відкоригований за Фредеріксом). Не виявлено пацієнтів, у яких ступінь за загальновизнаною термінологією критеріїв побічних явищ (ОТКПЯ) був більшим за 2. Подовження інтервалу QT може призвести до збільшення ризику шлуночкових аритмій, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Даний вид тахікардії зустрічався у <0,1% пацієнтів, які застосовують сутент. Препарат Сутент слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з подовженням інтервалу QT в анамнезі, пацієнтів без клінічних проявів серцевої патології та електролітних порушень, які отримують терапію антиаритмічними препаратами. з 1% у пацієнтів, які застосовували плацебо. У дослідженні пацієнтів з раніше не лікованим метастатичним світлоклітинним раком нирки повідомлялося, що гіпотиреоїдизм, як побічне явище терапії зареєстрований у 2% випадків при застосуванні Сутенту, у одного пацієнта (<1%) при застосуванні інтерферону-альфа та у 4% пацієнтів із цитокін- рефрактерним метастатичним світлоклітинним раком нирки. До того ж підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) відзначалося у 2% пацієнтів із цитокін-рефрактерним метастатичним світлоклітинним раком нирки. Загалом, 7% пацієнтів із цитокін-рефрактерним метастатичним світлоклітинним раком нирки мали або клінічно, або лабораторно діагностовані прояви набутого внаслідок лікування гіпотиреоїдизму. У пацієнтів з симптомами гіпотиреоїдизму слід проводити контроль лабораторних показників функції щитовидної залози та проводити лікування за прийнятими схемами. що було короткочасним і не супроводжувалося симптомами та ознаками панкреатиту. Панкреатит спостерігався у 0,4% пацієнтів із солідними пухлинами. Печінкова недостатність – менш ніж у 1% пацієнтів із солідними пухлинами, які приймають Сутент. При виникненні симптомів панкреатиту або печінкової недостатності пацієнтам слід проводити відповідну підтримуючу терапію. У пацієнтів з підтвердженим рентгенологічним синдромом оборотної задньої лейкоенцефалопатії (СОЗЛ) епілептичні напади були поодинокими (<1%), жодного летального випадку при цьому зареєстровано не було. Пацієнти, що мають епілептичні напади та симптоми/ознаки оборотної задньої лейкоенцефалопатії (такі як гіпертензія, головний біль, зниження активності, порушення функції мислення, втрата зору, включаючи кортикальну сліпоту) потребують контролю та медикаментозної терапії, включаючи контроль АТ. Таким пацієнтам рекомендується тимчасове припинення застосування Сутенту. Після купірування нападу, на розсуд лікаря, лікування сунітінібом може бути відновлено. Побічні реакції, що спостерігаються у більше 5% пацієнтів з солідними пухлинами, наведені нижче, розділені за системами органів, частотою виникнення та ступенем тяжкості. У межах кожної групи частота побічних ефектів наведена в порядку зменшення тяжкості: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко ( >1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). Побічні реакції (>5%), що виникають при лікуванні пацієнтів із СОПТ Порушення функції системи кровотворення та лімфатичної системи: дуже часто – анемія; часто - нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення функції ендокринної системи: часто - гіпотиреоз. Порушення метаболізму: часто - анорексія. : часто - носова кровотеча. Порушення функції сечовивідної системи: часто - хроматурія (патологічне забарвлення сечі). часто — глоссалгія, запор, біль у роті, метеоризм, сухість у роті, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. часто — зміна кольору волосся, сухість шкіри. Порушення функції кістково-м'язової системи: часто — біль у кінцівках, артралгія, міалгія. часто —набряк***.Зміни лабораторно-функціональних показників: часто — зниження вмісту гемоглобіну, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, зниження фракції викиду, кількості тромбоцитів та підвищення вмісту ліпази. відділах черевної порожнини;** зазначені терміни включають шкірний висип еритематозного, макулярного характеру, лускатий висип;*** зазначені терміни включають набряк і периферичний набряк. нирки: Порушення функції системи кровотворення та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія; часто – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. Порушення функції органу зору: часто – підвищення сльозовиділення. Порушення метаболізму: дуже часто – анорексія; часто – зневоднення, зниження апетиту. Порушення функції ЦНС: дуже часто – дисгевзія, головний біль; часто - запаморочення, парестезії. Порушення функції серцево-судинної системи: дуже часто - АГ. Порушення функції органів дихання: часто - носова кровотеча, диспное. , біль в животі*; часто — метеоризм, здуття живота, сухість у роті. часто-алопеція, ексфоліативнийдерматит, періорбітальний набряк. Порушення функції кістково-м'язової системи: дуже часто - біль у кінцівках; часто – міалгія. Загальні порушення та побічні реакції у місці введення: дуже часто – стомлюваність/астенія, запалення у місці введення. Зміни лабораторно-функціональних показників: дуже часто – підвищення вмісту ліпази; часто — зниження фракції викиду, вмісту амілази крові***, зниження маси тіла, кількості лейкоцитів і тромбоцито крові.* Вказані терміни включають біль у животі, біль у верхніх та нижніх відділах черевної порожнини; або папулоподібного характеру, генералізований висип, сверблячий висип; *** зазначені терміни включають підвищення рівня амілази крові. кровотворення та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія; часто - лейкопенія, анемія. Порушення метаболізму: дуже часто - анорексія; часто – зниження апетиту, зневоднення. Психічні порушення: часто – безсоння, депресія. Порушення функції нервової системи: дуже часто – дисгевзія, головний біль; часто – запаморочення, парестезії. Порушення функції серцево-судинної системи: дуже часто – АГ. Порушення функції органів дихання: дуже часто – носова кровотеча; часто – диспное, парафарингеальний біль. Порушення функції ШКТ: дуже часто – діарея, нудота, диспепсія, блювання, біль у животі*, стоматит, сухість у роті; часто – біль у роті, глоссалгія, метеоризм, запор, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто – шкірна.

Торгова марка Pfizer

Залишити відгук

Примітка: HTML розмітка не підтримується! Використовуйте звичайний текст.
    Погано           Добре

Відгуки про товар